Заяви Путіна про буферні зони - це частина інформаційної складової. Він не сказав нічого нового. Раніше буферні зони були одним з можливих елементів плану Келлога.

Путін спробує передати владу наступникові у 2036-му році, який повинен буде "закріпити" ті результати історичного треку, які йому передадуть. 

Під час виборів у сусідніх країнах Україна має тримати руку на пульсі, адже Росія може прикласти чимало зусиль для дестабілізації ситуації у них. 

До переговорного процесу щодо завершення війни в Україні може бути підключений Китай у рамках трикутника "США-ЄС-Китай".

Путін хоче затягнути Україну в нескінченні розмови і суперечки та вести окремий діалог з Вашингтоном і Європейськими столицями.

Імовірність укладення миру в найближчі 3-4 місяці вкрай мала. Адже Путіну потрібна "картина перемоги". Тобто успіхи на фронті плюс поступки з боку США, ЄС і НАТО.

Контекст зустрічей у Ватикані неможливо відділити від майбутньої телефонної розмови президента США Дональда Трампа з Путіним, а згодом - із Зеленським.

Переговори у Стамбулі - театралізоване прикриття для нової хвилі шантажу з боку Росії. Путін прагне розколу між союзниками України. 

Існує ймовірність, що Україну спробують змусити до припинення вогню на нинішній лінії фронту без гарантій чи належної підтримки або до "територіальних компромісів", які легалізують часткову окупацію.